«Я не спав під час землетрусу. Спочатку тремтіння почалося повільно, потім усе потемніло». Ось як Кемаль Атеш згадує перші моменти тієї великої катастрофи. Прийшовши до тями, він спочатку покликав батьків. Тоді він ще не знав, що землетрус розлучив його з родиною. Атеш виразив свою безпорадність такими словами: «Я усе зрозумів, коли не почув їхніх голосів, але я нічого не міг зробити».
Ліва, ніжня частина тіла Кемаля Атеша залишилась під важким бетонним блоком. Він не міг поворухнутися. Його знайшла за допомогою собак пошуково-рятувальна група SGDD-ASAM, одна з перших пошуково-рятувальних команд, яка швидко вжила заходів у перші моменти землетрусу та досягла Хатай через 24 години. Він пояснив ситуацію, в якій опинився: «Навколо було так темно, що я не міг сказати, відкриті чи закриті мої очі».
Знадобилися години, щоб витягти Кемаля Атеша з місця, де він застряг. Він отримав серйозні травми і був негайно доставлений до лікарні. Його лікування ще триває. Він ходить на фізіотерапію 5 днів на тиждень. Бажання зв’язатися з командою, яка його врятувала, спала Кемалю на думку ще під час лікування в лікарні. Коли його лікування полегшилося і він приїхав до Анкари зі Стамбула, перше, що він сказав, було: «Я не дуже пам’ятаю момент свого порятунку, але голоси членів команди все ще в моїй голові. Я впізнав членів команди за їхніми голосами, які закарбувалися в моїй пам’яті».
Орхан Хінчал, лідер групи, яка врятувала Кемаля Атеша, і члени команди Мурат Полат, Саваш Ердем і Мерт Йолері зустрілися через 5 з половиною місяців у штаб-квартирі SGDD-ASAM в Анкарі. Вийшла це незабутнє фото. Тепер вони найкращі друзі!
